Думки

Є люди до яких звикаєш,а чому – не знаєш.
З ними ти живеш,а без них вмераєш.
І бачити них не обов’язково – ти них відчуваєш.
Хоча, що у них в душі – цього ніколи не взнаєш.

Може ти ним приємний,а може дратуєш їх,
Може, для них ти – ангел.Чи нестепний гріх.
Але не питають люди правди, бо від неї душа болить.
А якщо солодка, то маю в запасі мить.

Мить истинни та віри – хто придумав її?
Ми так боємося правди, а шукаємо аж на дні.
Спочатку хочеш знати,а потім вже не жалій:
Як добра – буде ще краща.Ні?Сльозами запий.

Думки мої, не чіпайте струни в моїй душі,
Бо від вас тільки бідоньки – це не гроші.
Їх не заробиш і не віддаси комусь повік.
Нехай не совсім щиро,дайте щастя на день,на рік…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *