Сумний діалог

10.04.10 Ярослав:
Твої очі – то є тіло холодної ночі,
Ти чекаєш щодня на зміну житття.
І щось дивно долоні лоскоче,
Тремтить і вібрує, неначе.. Весна?
>
10.04.10 Юлия:
Та весна,що зосталась у спогадах серця,
Що щоночі малює твій образ мені.
Той що насправчі по світу блукає,
Той,що є втіленням закоханих мрій.
>
10.04.10 Ярослав:
Спогад твій, як сезони – минає,
Ти підносиш до вітру кришталеві сльозини.
Випускаєш гіркі, випускаєш і знаєш,
Допомоги не буде… Дує жахливо…
>
10.04.10 Юлия:
Якби хотіла я все повернути,
Підійти до тебе,тебе пригорнути.
Подивитися знову в безодню очей,
Та забути про біль безсонних ночей.
>
10.04.10 Ярослав:
Для чого катуєш? Для чого тримаєш?
Ти ж знаєш, час як пісок що на пляжі,
Хвилі не змивають, біль не зникає.
Відпусти всі думки, відпусти і живи ..
>
10.04.10 Юлия:
Я не можу без тебе,пробач мене за це,
Сонце ясно світить в небі.А навіщо усе це?
Не потрібно мені сонця,не потрібно й життя,
Я тобі його дарую та зникаю в небуття…
>
11.04.10 Ярослав:
Життя у подарок… Це дуже цікаво,
Але інколи люди не люблять уваги.
Тримай силу в кулаці, ти зможеш, я знаю.
Тримай душу в собі, не дай в жертву повагу.
>
12.04.10 Юлия:
Я живу для тебе,дарую тобі світ,
Ти ж прийми дарунок,не потрібно слів.
Я зроблю цей вибір,та згину в темноті,
Ти ж живи щасливо без зайвих почуттів!

ю.Кульбачинська та Я. Молінський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *