У кожного своя війна

]Чому всі люблять так мелодрами?Та пускати нюні без причин?…
А я не люблю сопливих баталій – у мене на це мільйон причин.
Хтось плаче, що кинув хлопець – біда, що переспати встиг.
Може, розповіси про це тому, хто кожного дня живе без ніг?

Десь там, ніби з того боку,шодня я чую що там війна…
А тут, наче, всі позажирались, бо війти у нас тут нема…
Так от, почуй мене, друже, коли син на війні – матері тут нема,
І не моя в тім провина, що на твоїй землі біда . Вона спільна.

У мене є сто проблем щодня, а у когось – мільйон…
А якась третя пані думає, як піти в салон…
Щоночі я бачу сни…Яких удень добиваюсь потом, кровью…
А хтось вже звик ходити під бидлом. Десь займаються Любов’ю…

Хтось знає, що я відчуваю, коли ноги в кров?
Ні. А хтось подумав, що пишу про любов…
Я не кажу, шо ти шикуєш, та, ніби, ти ж сам хотів.
А я люблю Батьківщину – матом мене зустрів…

Знеєш, не люблю соплі і не для краси пишу рядки,
Просто, треба вміти відповідати за вчинки, слова,байки…
І,навряд, хтось зрозуміє всю істину цих рядків.
Бо дуже важко визнавати наслідки своїх хибних вчинків

Юлія Кульбачинська

[yasr_visitor_votes size=”small”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *