Україна

Вона завжди була прекрасна і такою лишиться навік,
Бо вона ніколи не здавалась і не закривала повік.
Бо вона завжди була прекрасна і завжди жила у наших серцях.
І не важливо, було це в Луцькому Замку чи в Кримських горах.

Её любовь всегда безгранична и не делится на языки,
Её преданность была и будет вечна, пока будем едины мы.
Её история – наша гордость. И мы не в праве её забыть.
Она есть, пока мы вместе, пока мы будем её любить…

Я пишаюсь тобою, рідна, бо там де ти – там моя душа.
Бо Батківщина не буває подвійна, вона може бути лише одна.
Бо ти завжди була відважна і пережила не мало бід,
Тож збери усю свою волю, на, Дай Боже, останній бій.

Мы еще не раз туда вернёмся, где когда-то пролилась кровь.
Потому, что настоящие раны исцеляет только любовь.
Любые трудности и невзгоды всегда можно пережить,
Если просто собраться вместе и своё будущее сердцем решить.

Ю. Кульбачинська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *