Життєві реалії

Осінній вечір: листя опадає,холодно навкруги…
Сотня байдужих людей, шодня ,тебе оминає –
Таке життя. Ти вперед лиш йди.
Прийдеш додому ти…Зробиш чаю. Самотньо…
Знову пишеш імпровізовані рядки.
Останнім часом, вони без рифми –
Це вальс осінньої самоти.

Ще вчора було життя яскравим….
Сьогодні – суцільна тьма…
В повітрі кружляє листя,
Але в цьому повітрі вже щастя нема.

Втомилась писати красиво,
Писати римовані рядки…
Бо тільки там Ти побачиш душу,
Де буде слід наготи.
Де буде щирість, можливо, сльози.
Чийсь, пронизливий та нестерпний плач…

Та й у житті є міліон і одна проблема –
Рифму не знайдеш до всіх невдач.
Але з життям є у кожного угода:
Щоб не сталося, ніколи не плач!
Бо у ньому тильки так буває:
Або раб Ти, або – Палач.

Юля Кульбачинська

[Total: 0    Average: 0/5]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *